23 травня – День Героїв

/Files/images/дг.jpg

День Героїв – це день пам’яті усіх українців, що присвятили своє життя нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну.

День Героїввідзначають понад сімдесят років. У суворі роки німецької окупації, у час протибільшовицької збройної боротьби, українці на чолі з ОУН вшановували пам’ять Героїв. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як День Героїв.
Свято Героївпокликане відродити в українців героїчний дух поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН, Героїв Небесної Сотні, Героїв АТО.

В цей день маємо можливість наповнитись гордістю за наших предків, які поклали голови у боротьбі за незалежність України. Завдяки їхній жертовності ми можемо вільно дихати й ступати по рідній землі.
День Героїв – це нагода висловити свою щиру вдячність та пошану тим, хто без вагань поклав своє щире синівське серце до ніг Матері-України, чий героїчний чин став прикладом для майбутніх поколінь.
Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття:
· З травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський (родом з Полтавщини);
· 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра (родом з Полтави);
· 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця (родом зі Львівщини).
В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні. Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації.

/Files/images/дг1.jpg

Українські герої– цепрості люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав:
· руських дружин великого князя Святослава і короля Данила
· козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського
· Української Галицької Армії Мирона Тарнавського
· Січових стрільців Дмитра Вітовського
· Армії Української Народної” Республіки Симона Петлюри
· Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери
· Української Повстанської Армії
· членів визвольного руху шестидесятників
· активістів Небесної сотні
· воїнів АТО
Пам’ятаймо:лише той народ вартий власної держави, який береже пам’ять про своїх синів і дочок, що віддали життя за свободу Вітчизни.
Цей день є символом незборимості української нації!

23 травня – День Героїв в Україні!

День Героїв або Свято Героїв– щорічне свято в Україні, встановлене на честь Українських вояків– борців за волю України.
Інформаційна довідка: Українські герої– це прості люди, жінки та чоловіки, хлопці та дівчата, діти та літні люди, які стали до лав:
·руських дружин великого князя Святослава і короля Данила
·козацьких полків Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Виговського
·Української Галицької Армії Мирона Тарнавського
·Січових стрільців Дмитра Вітовського
·Армії Української Народної" Республіки Симона Петлюри
·Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери
·Української Повстанської Армії
·членів визвольного руху шестидесятників
·активістів Небесної Сотні
·воїнів АТО
До Дню Героїв створити виставку фотопроекту «Портрет Солдата», Про високий дух борців за волю України, який став прикладом нескореності, мужності та непохитності у відстоюванні інтересів рідного народу і держави.
Власне, кожна фоторобота – це доля відданих синів держави, окрема історія героїзму і мужності відважних захисників України у часі неоголошеної війни, яка триває…
Фотопроект «Портрет Солдата» продуманий так, що біля кожного портрета є коротенькі історії бійців про своє перебування в зоні АТО.
Протягом тижня фотовиставка діятиме у виставковій залі Тернопільського національного економічного університету, яку матимуть змогу переглянути усі бажаючі.

Пам'ять роковин загиблих активістів
Євромайдану Героїв України (посмертно)

/Files/images/Небесна Сотня.jpg

/Files/images/гл3.jpg

«Україна пам’ятає! Світ визнає!» пам'ять присвячена 85-м роковинам Голодомору

/Files/images/глд.jpg
Українці, яким пощастило вижити в часи Голодомору 1932-1933 років досі пригадують епізоди, достойні фільмів жахів про канібалізм.
За розповідями очевидців, збожеволілі від голоду селяни України не лише від безнадії починали їсти інших людей, а й забивали сиріт на вулицях, щоб потім продати їхнє м'ясо.
А сам Голод часом позбавляв людей співчуття до своїх же близьких.
Старожили пригадують, як почалася заготівля хліба з наказу влади СРСР. В українських селах з'явилися групи активістів, які "ходили із залізними палицями" і збирали продукти в селян.
"Мама поклали на піч вузлики з квасолею, горохом, сочевицею і оклунок суржику. Веліла нам, чотирьом своїм дітям, на них сидіти. Те не допомогло. Виліз до нас один у будьонівці, розкидав по кутках і згріб усе з печі", - пригадує мешканець Харківської області Василь Акун.
"У колгоспі 1933 року був дуже гарний врожай зернових, але життя краще не стало. Все вивезли, люди пухли від голоду,"

14.10.1942 – створення Української повстанської армії

/Files/images/упа.jpg

На фото: Командир ТВ-21 «Гуцульщина» Петро Мельник-«Хмара» з групою повстанців
Традиція відзначення дати народження УПА починається від наказу головного командира УПА Романа Шухевича за 1947-ий рік. Хоча дата більше символічна, аніж хронологічна, за документами нацистських спецслужб восени 1942 р. на Волині активізувалися бойова активність українського підпілля, формування боївок ОУН та втеча у ліси членів підпілля. Формально перехід до відкритого антинімецького збройного спротиву був схвалений на ІІІ конференції ОУН, що відбулася 17–21 лютого 1943 р. Вже у січні-лютому 1943 р. виникають перші повстанські сотні під командуванням Г. Перегійняка («Коробки») та С. Качинського («Остапа»).
УПА постала не лише для оборони українського населення від нацистського терору, але й для захисту від провокативно-підривної діяльності радянських партизан, які взимку 1942-1943 рр. наступали з білоруських лісів. Водночас з літа 1943 р. «лісова армія» була залучена до кривавого протистояння з польським підпіллям на Волині – так званої «малої українсько-польської війни». Основною діяльності УПА була тактика двофронтової боротьби проти двох тоталітарних режимів – сталінського СРСР та нацистського Третього Райху.
Творці УПА розглядали її як можливий зародок регулярної української армії. УПА спиралася на розгалужену мережу ОУН, яка становила своєрідний тил армії – запілля. У формуванні УПА брали участь представники різних політичних угрупувань, селяни, національні меншини. Тому можна сказати, що вона мала загальноукраїнський характер. З липня 1944 р. УПА підпорядковувалася Українській Головній Визвольній Раді (УГВР) – керівному військово-політичному органу воюючої України. Політичною платформою УПА була боротьба за самостійність України, за основні демократичні права і свободи, включно з рівними правами для нацменшин та співпрацею з іншими поневоленими народами проти нацизму та сталінізму.
Структурно УПА поділялася на три краєві командування: УПА-«Північ» (Волинь, Полісся), УПА-«Південь» (Поділля, Київщина) та УПА-«Захід» (Галичина, Буковина, Закарпаття, Закерзоння). Кожне командування мало у своєму складі воєнні округи та тактичні відтинки. Головним командиром УПА з листопада 1943 р. до загибелі у березні 1950 р. був Роман Шухевич.
Бойові відділи УПА були згорнуті відповідно до наказу УГВР від 3 вересня 1949 року, а її вояки влилися у збройне антикомуністичне підпілля.

Цей день в історії України: 22 вересня – День партизанської слави

22 вересня 2001 року, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, у нашій країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента України № 1020/2001 від 30.10.2001.
Свято партизанської слави встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...».
Про це сказано в Указі Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року N1020/2001.
Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.
Перші загони партизанів з’явились в Україні восени 1941 року під Черніговом та Сумами під керівництвом Миколи Попудренка (на фото 1) та Сидора Ковпака.
Як відомо, організація руху опору в Україні проти німецьких окупантів та їх союзників у 1941—1942 роках була пов’язана з величезними труднощами. Офіційна концепція війни «малою кров’ю на ворожій території», що панувала напередодні війни, не передбачала дій партизанських загонів.

/Files/images/прт.jpg

До літа 1942 року на території України продовжувало діяти лише близько десятої частини створених владою підпільних груп, або лише дві тисячі осіб. В кінці 1941 року нетривалий час діяв загін в околицях Нікополя й Кривого Рогу (500 осіб), що мав завдання знищити не пошкоджені шахти, але окупанти цей загін швидко ліквідували. Така сама доля спіткала й загін, що діяв взимку 1941—1942 років біля Павлограда і на східній Дніпропетровщині (близько 400 осіб). Довше діяли партизани в Криму.
Партизанський рух в Україні набув масовості з кінця 1942 року. Такий активний спротив окупаційному режиму з боку мирного населення виник внаслідок нещадного терору, масових вбивств, геноциду єврейського населення, вивезення молоді до Німеччини на примусові роботи.
У 1943 році партизани контролювали лісні райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 року рух радянських партизанів в Україні пожвавився. Якщо на 1 січня 1943 року в Україні було 13300 партизанів (у 7 з’єднаннях і 155 самостійних загонах), то на 1 грудня 1943 року — вже 43500 партизанів. На початок 1944 року їх число зросло до 47 800 (близько 10% усіх партизанів в СРСР).

/Files/images/прт1.jpg

У травні-жовтні 1943 року загін Сидора Ковпака здійснив відомий рейд з Путивля через Волинь у Карпати з завданням «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро.
У 1943 році пройшли також рейди менших загонів радянських партизанів: М. Наумова (на півдні Україні), Н. Мельника та О. Федорова (Правобережжя й Волинь). Партизанським формуванням розвідувального типу був загін Д. Медвєдєва, який діяв на Волині (частково на Львівщині та Грубешівщині) у 1942—1944 роках і виконав ряд терористичних актів проти окупантів, зокрема, убивство розвідником Миколою Кузнецовим у Львові віце-губернатора Бауера. У Миколаєві підпільна антифашистська група «Миколаївський центр» під керівництвом Віктора Лягіна здійснила ряд великих диверсій, які заподіяли німецьким окупантам великої шкоди в живій силі і техніці (знищила аеродром, нафтобазу, склади, обладнання заводів, морські судна), добувала і передавала в Центр цінну розвідувальну інформацію про супротивника.

/Files/images/прт2.jpg

/Files/images/прт3.jpg

України від фашистів та їх союзників партизани вели бої спільно з радянською армією, а згодом перейшли переважно у Польщу (частина на Словаччину), де відзначилася партизанська дивізія під командуванням П. Вершигори. Український партизанський штаб проіснував до 1 червня 1945 року; в кінці війни він керував радянськими партизанами у Польщі і Словаччині.
Окрему групу радянських партизанів в Україні становили невеликі загони та комсомольські підпільні групи, що виникали стихійно: «Молода Гвардія» на Донбасі, підпілля у Вінниці, загін капітана Кудрі у районі Диканьківських лісів та уздовж Ворскли. Майже 30 тисяч учасників руху опору загинуло або потрапило в табори смерті.
Дії партизанських загонів та підпільних організацій у роки Великої Вітчизняної війни нанесли непоправні збитки живій силі, інфраструктурі та техніці противника, здійснили неоціненний внесок у наближення Великої Перемоги над фашистами та їх союзниками.
Ще з радянських часів подвиг партизан-підпільників увічнюють у багатьох населених пунктах України пам'ятники, історичні музеї, музеї партизанської слави. Є такий музей і в нашому місті.

День пам'яті та примирення

8 травня у Хусті на центральній площі біля меморіалу пам‘яті, відбувся мітинг-реквієм з нагоди 73-ої річниці завершення найкривавішої війни людства. Хустський районний Центр позашкільної роботи прийняв участь у вшануванні за полеглими у боях. Багатьом присутнім цього дня методисти Н.І.Угляй, Г.В.Федорюк та С.М.Петраш на груди прикріпили символ пам'яті та скорботи за загиблими у боротьбі з нацизмом – червоний мак.

/Files/images/ДР.jpg

«Серце до серця» - «Почуй світ!»

/Files/images/ср.jpg

В школах Хустського району з 02 по 22 квітня 2018 року проводилась благодійна акція «Серце до серця» - «Почуй світ!» - метою якої є збір коштів для придбання медичного обладнання для дітей з вадами слуху. На зібрані кошти фонд закупить обладнання та безкоштовно передасть у користування обласній дитячій лікарні.
Під час проведення даної акції педагогами шкіл району проведено виховні бесіди, роз’яснювальну роботу серед батьків, учнів та гуртківців щодо актуальності проведення благодійної акції.
В наслідок проведеної роботи зібрано і перераховано для XІІІ Всеукраїнської благодійної акції «Серце до серця» - Почуй світ!» - 5.984,3 грн.
Активну участь у акції взяли школи району, а саме:
· Монастирецький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ»(директор Л.В.Глеба) -1000 грн.;
· Вишківський НВК І-ІІІ ст. ім. Ференца Келчеі (Ч.К.Дарвай) – 1000 грн;
· Горінчівська ЗОШ І-ІІІ ст. (в.о.дир. М.А.Доромбей) - 897 грн.;
· Олександрівська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор Т.І.Лазар) - 715 грн;
· Заломська ЗОШ І-ІІ ст. (дир. О.Д.Мигалко) – 375 грн;
· Боронявська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор М.І.Молнар) - 330 грн;
· Н.Бистрівська ЗОШ І-ІІІ ст.(директор О.В.Тегза) - 300грн.;
· Велятинська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор Н.Д.Цифра) - 300 грн,;
· Крайниківська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор М.В.Сарвадій) – 200;

· Яблунівська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор К.Д.Монич) - 200 грн;

· Кривський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ» (директор Т.В.Грицак) – 228 грн;
· Данилівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ» (директор Т.В.Гайович) – 139, 3 грн;
· Кошелівська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор М.М.Грицик) – 100;
· Вільшанська ЗОШ І-ІІ ст. ( дир. М.Ю.Богач) – 100;
· Драгівська ЗОШ І-ІІІ ст. ( дир. В.М.Бокоч) - 100 грн.;
Під час проведення XІІІ Всеукраїнської благодійної акції «Серце до серця» -«Почуй світ!» було перераховано – 5.984,3грн. ( п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 30 копійок)
Дякуємо всім за участь.

«79 річниця Карпатської України»

Карпатська Україна – доленосна подія в житті всього українського народу.
Невеликому Закарпатському краю судилось відіграти вагому роль в історії українського державотворення. Навіть короткотривале існування цієї держави стало символом національних прагнень всього українського народу.

15 березня 2018 року Хустський районний Центр позашкільної роботи прийняв участь в урочистому зібранні на Красному полі з нагоди відзначення 79-ї річниці проголошення Карпатської України та вшануванні пам’яті загиблих січовиків – хвилиною мовчання та віддали шану та повагу Президенту Карпатської України. Мітинг розпочався Державним Гімном України та військовим салютом.

У церемонії також взяли участь голова Полтавської та Львівської обласних рад – Олександр Біленький та Олександр Ганущин. Усі малиможливість ознайомитися з матеріалами, які свідчать про створення та діяльність Організації Народної Оборони «Карпатська січ», проголошення Карпатської України та її видатних діячів.

/Files/images/РІЧ.jpg

/Files/images/РІЧ1.jpg

/Files/images/РІЧ2.jpg

/Files/images/РІЧ3.jpg

Інформаційна хвилинка
«79- та річниця незалежності Срібної Землі Карпатської України»

Однією із ключових дат у рамках Року Української державності, проголошеного Інститутом національної пам'яті, є 15 березня. Саме цього дня у 1939 році була створена незалежна Карпатська Україна.

/Files/images/нц.jpg

Короткочасне існування цієї держави стало символом національних прагнень українців напередодні глобального світового конфлікту. Йосиф Сталін у березні 1939-го сказав про Карпатську Україну:"букашка, котораяхочет присоединитьк себеслона".

Боротьба карпатських січовиків проти угорської агресії була першим випадком збройного опору гітлерівським планам з перекроювання кордонів у Європі напередодні Другої світової війни.

/Files/images/нц1.jpg

Після Першої світової з падінням старих імперій територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини. У жовтні 1938 року було проголошено автономію Карпатської України зі столицею в Ужгороді, де постав свій уряд. Для захисту краю в Хусті була створена Організація народної оборони "Карпатська Січ".

/Files/images/нц2.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 558

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.