Пам'ять роковин загиблих активістів
Євромайдану Героїв України (посмертно)

/Files/images/Небесна Сотня.jpg

/Files/images/гл3.jpg

«Україна пам’ятає! Світ визнає!» пам'ять присвячена 85-м роковинам Голодомору

/Files/images/глд.jpg
Українці, яким пощастило вижити в часи Голодомору 1932-1933 років досі пригадують епізоди, достойні фільмів жахів про канібалізм.
За розповідями очевидців, збожеволілі від голоду селяни України не лише від безнадії починали їсти інших людей, а й забивали сиріт на вулицях, щоб потім продати їхнє м'ясо.
А сам Голод часом позбавляв людей співчуття до своїх же близьких.
Старожили пригадують, як почалася заготівля хліба з наказу влади СРСР. В українських селах з'явилися групи активістів, які "ходили із залізними палицями" і збирали продукти в селян.
"Мама поклали на піч вузлики з квасолею, горохом, сочевицею і оклунок суржику. Веліла нам, чотирьом своїм дітям, на них сидіти. Те не допомогло. Виліз до нас один у будьонівці, розкидав по кутках і згріб усе з печі", - пригадує мешканець Харківської області Василь Акун.
"У колгоспі 1933 року був дуже гарний врожай зернових, але життя краще не стало. Все вивезли, люди пухли від голоду,"

14.10.1942 – створення Української повстанської армії

/Files/images/упа.jpg

На фото: Командир ТВ-21 «Гуцульщина» Петро Мельник-«Хмара» з групою повстанців
Традиція відзначення дати народження УПА починається від наказу головного командира УПА Романа Шухевича за 1947-ий рік. Хоча дата більше символічна, аніж хронологічна, за документами нацистських спецслужб восени 1942 р. на Волині активізувалися бойова активність українського підпілля, формування боївок ОУН та втеча у ліси членів підпілля. Формально перехід до відкритого антинімецького збройного спротиву був схвалений на ІІІ конференції ОУН, що відбулася 17–21 лютого 1943 р. Вже у січні-лютому 1943 р. виникають перші повстанські сотні під командуванням Г. Перегійняка («Коробки») та С. Качинського («Остапа»).
УПА постала не лише для оборони українського населення від нацистського терору, але й для захисту від провокативно-підривної діяльності радянських партизан, які взимку 1942-1943 рр. наступали з білоруських лісів. Водночас з літа 1943 р. «лісова армія» була залучена до кривавого протистояння з польським підпіллям на Волині – так званої «малої українсько-польської війни». Основною діяльності УПА була тактика двофронтової боротьби проти двох тоталітарних режимів – сталінського СРСР та нацистського Третього Райху.
Творці УПА розглядали її як можливий зародок регулярної української армії. УПА спиралася на розгалужену мережу ОУН, яка становила своєрідний тил армії – запілля. У формуванні УПА брали участь представники різних політичних угрупувань, селяни, національні меншини. Тому можна сказати, що вона мала загальноукраїнський характер. З липня 1944 р. УПА підпорядковувалася Українській Головній Визвольній Раді (УГВР) – керівному військово-політичному органу воюючої України. Політичною платформою УПА була боротьба за самостійність України, за основні демократичні права і свободи, включно з рівними правами для нацменшин та співпрацею з іншими поневоленими народами проти нацизму та сталінізму.
Структурно УПА поділялася на три краєві командування: УПА-«Північ» (Волинь, Полісся), УПА-«Південь» (Поділля, Київщина) та УПА-«Захід» (Галичина, Буковина, Закарпаття, Закерзоння). Кожне командування мало у своєму складі воєнні округи та тактичні відтинки. Головним командиром УПА з листопада 1943 р. до загибелі у березні 1950 р. був Роман Шухевич.
Бойові відділи УПА були згорнуті відповідно до наказу УГВР від 3 вересня 1949 року, а її вояки влилися у збройне антикомуністичне підпілля.

Цей день в історії України: 22 вересня – День партизанської слави

22 вересня 2001 року, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, у нашій країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента України № 1020/2001 від 30.10.2001.
Свято партизанської слави встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...».
Про це сказано в Указі Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року N1020/2001.
Це - державне визнання внеску народних месників у велику Перемогу над нацизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.
Перші загони партизанів з’явились в Україні восени 1941 року під Черніговом та Сумами під керівництвом Миколи Попудренка (на фото 1) та Сидора Ковпака.
Як відомо, організація руху опору в Україні проти німецьких окупантів та їх союзників у 1941—1942 роках була пов’язана з величезними труднощами. Офіційна концепція війни «малою кров’ю на ворожій території», що панувала напередодні війни, не передбачала дій партизанських загонів.

/Files/images/прт.jpg

До літа 1942 року на території України продовжувало діяти лише близько десятої частини створених владою підпільних груп, або лише дві тисячі осіб. В кінці 1941 року нетривалий час діяв загін в околицях Нікополя й Кривого Рогу (500 осіб), що мав завдання знищити не пошкоджені шахти, але окупанти цей загін швидко ліквідували. Така сама доля спіткала й загін, що діяв взимку 1941—1942 років біля Павлограда і на східній Дніпропетровщині (близько 400 осіб). Довше діяли партизани в Криму.
Партизанський рух в Україні набув масовості з кінця 1942 року. Такий активний спротив окупаційному режиму з боку мирного населення виник внаслідок нещадного терору, масових вбивств, геноциду єврейського населення, вивезення молоді до Німеччини на примусові роботи.
У 1943 році партизани контролювали лісні райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 року рух радянських партизанів в Україні пожвавився. Якщо на 1 січня 1943 року в Україні було 13300 партизанів (у 7 з’єднаннях і 155 самостійних загонах), то на 1 грудня 1943 року — вже 43500 партизанів. На початок 1944 року їх число зросло до 47 800 (близько 10% усіх партизанів в СРСР).

/Files/images/прт1.jpg

У травні-жовтні 1943 року загін Сидора Ковпака здійснив відомий рейд з Путивля через Волинь у Карпати з завданням «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро.
У 1943 році пройшли також рейди менших загонів радянських партизанів: М. Наумова (на півдні Україні), Н. Мельника та О. Федорова (Правобережжя й Волинь). Партизанським формуванням розвідувального типу був загін Д. Медвєдєва, який діяв на Волині (частково на Львівщині та Грубешівщині) у 1942—1944 роках і виконав ряд терористичних актів проти окупантів, зокрема, убивство розвідником Миколою Кузнецовим у Львові віце-губернатора Бауера. У Миколаєві підпільна антифашистська група «Миколаївський центр» під керівництвом Віктора Лягіна здійснила ряд великих диверсій, які заподіяли німецьким окупантам великої шкоди в живій силі і техніці (знищила аеродром, нафтобазу, склади, обладнання заводів, морські судна), добувала і передавала в Центр цінну розвідувальну інформацію про супротивника.

/Files/images/прт2.jpg

/Files/images/прт3.jpg

України від фашистів та їх союзників партизани вели бої спільно з радянською армією, а згодом перейшли переважно у Польщу (частина на Словаччину), де відзначилася партизанська дивізія під командуванням П. Вершигори. Український партизанський штаб проіснував до 1 червня 1945 року; в кінці війни він керував радянськими партизанами у Польщі і Словаччині.
Окрему групу радянських партизанів в Україні становили невеликі загони та комсомольські підпільні групи, що виникали стихійно: «Молода Гвардія» на Донбасі, підпілля у Вінниці, загін капітана Кудрі у районі Диканьківських лісів та уздовж Ворскли. Майже 30 тисяч учасників руху опору загинуло або потрапило в табори смерті.
Дії партизанських загонів та підпільних організацій у роки Великої Вітчизняної війни нанесли непоправні збитки живій силі, інфраструктурі та техніці противника, здійснили неоціненний внесок у наближення Великої Перемоги над фашистами та їх союзниками.
Ще з радянських часів подвиг партизан-підпільників увічнюють у багатьох населених пунктах України пам'ятники, історичні музеї, музеї партизанської слави. Є такий музей і в нашому місті.

День пам'яті та примирення

8 травня у Хусті на центральній площі біля меморіалу пам‘яті, відбувся мітинг-реквієм з нагоди 73-ої річниці завершення найкривавішої війни людства. Хустський районний Центр позашкільної роботи прийняв участь у вшануванні за полеглими у боях. Багатьом присутнім цього дня методисти Н.І.Угляй, Г.В.Федорюк та С.М.Петраш на груди прикріпили символ пам'яті та скорботи за загиблими у боротьбі з нацизмом – червоний мак.

/Files/images/ДР.jpg

«Серце до серця» - «Почуй світ!»

/Files/images/ср.jpg

В школах Хустського району з 02 по 22 квітня 2018 року проводилась благодійна акція «Серце до серця» - «Почуй світ!» - метою якої є збір коштів для придбання медичного обладнання для дітей з вадами слуху. На зібрані кошти фонд закупить обладнання та безкоштовно передасть у користування обласній дитячій лікарні.
Під час проведення даної акції педагогами шкіл району проведено виховні бесіди, роз’яснювальну роботу серед батьків, учнів та гуртківців щодо актуальності проведення благодійної акції.
В наслідок проведеної роботи зібрано і перераховано для XІІІ Всеукраїнської благодійної акції «Серце до серця» - Почуй світ!» - 5.984,3 грн.
Активну участь у акції взяли школи району, а саме:
· Монастирецький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ»(директор Л.В.Глеба) -1000 грн.;
· Вишківський НВК І-ІІІ ст. ім. Ференца Келчеі (Ч.К.Дарвай) – 1000 грн;
· Горінчівська ЗОШ І-ІІІ ст. (в.о.дир. М.А.Доромбей) - 897 грн.;
· Олександрівська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор Т.І.Лазар) - 715 грн;
· Заломська ЗОШ І-ІІ ст. (дир. О.Д.Мигалко) – 375 грн;
· Боронявська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор М.І.Молнар) - 330 грн;
· Н.Бистрівська ЗОШ І-ІІІ ст.(директор О.В.Тегза) - 300грн.;
· Велятинська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор Н.Д.Цифра) - 300 грн,;
· Крайниківська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор М.В.Сарвадій) – 200;

· Яблунівська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор К.Д.Монич) - 200 грн;

· Кривський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ» (директор Т.В.Грицак) – 228 грн;
· Данилівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ» (директор Т.В.Гайович) – 139, 3 грн;
· Кошелівська ЗОШ І-ІІІ ст. (директор М.М.Грицик) – 100;
· Вільшанська ЗОШ І-ІІ ст. ( дир. М.Ю.Богач) – 100;
· Драгівська ЗОШ І-ІІІ ст. ( дир. В.М.Бокоч) - 100 грн.;
Під час проведення XІІІ Всеукраїнської благодійної акції «Серце до серця» -«Почуй світ!» було перераховано – 5.984,3грн. ( п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 30 копійок)
Дякуємо всім за участь.

«79 річниця Карпатської України»

Карпатська Україна – доленосна подія в житті всього українського народу.
Невеликому Закарпатському краю судилось відіграти вагому роль в історії українського державотворення. Навіть короткотривале існування цієї держави стало символом національних прагнень всього українського народу.

15 березня 2018 року Хустський районний Центр позашкільної роботи прийняв участь в урочистому зібранні на Красному полі з нагоди відзначення 79-ї річниці проголошення Карпатської України та вшануванні пам’яті загиблих січовиків – хвилиною мовчання та віддали шану та повагу Президенту Карпатської України. Мітинг розпочався Державним Гімном України та військовим салютом.

У церемонії також взяли участь голова Полтавської та Львівської обласних рад – Олександр Біленький та Олександр Ганущин. Усі малиможливість ознайомитися з матеріалами, які свідчать про створення та діяльність Організації Народної Оборони «Карпатська січ», проголошення Карпатської України та її видатних діячів.

/Files/images/РІЧ.jpg

/Files/images/РІЧ1.jpg

/Files/images/РІЧ2.jpg

/Files/images/РІЧ3.jpg

Інформаційна хвилинка
«79- та річниця незалежності Срібної Землі Карпатської України»

Однією із ключових дат у рамках Року Української державності, проголошеного Інститутом національної пам'яті, є 15 березня. Саме цього дня у 1939 році була створена незалежна Карпатська Україна.

/Files/images/нц.jpg

Короткочасне існування цієї держави стало символом національних прагнень українців напередодні глобального світового конфлікту. Йосиф Сталін у березні 1939-го сказав про Карпатську Україну:"букашка, котораяхочет присоединитьк себеслона".

Боротьба карпатських січовиків проти угорської агресії була першим випадком збройного опору гітлерівським планам з перекроювання кордонів у Європі напередодні Другої світової війни.

/Files/images/нц1.jpg

Після Першої світової з падінням старих імперій територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини. У жовтні 1938 року було проголошено автономію Карпатської України зі столицею в Ужгороді, де постав свій уряд. Для захисту краю в Хусті була створена Організація народної оборони "Карпатська Січ".

/Files/images/нц2.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 413

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.